Коли в житті зникає з серця радість,
Блідніють барви сонця,хоч вони такі як і колись.
І зовсім поряд,вже й холодить дух байдужість,
Фальшивий спокій десь вже близько причаївсь.
І на очах не сходять молитовні роси сліз,
Все більше хилить зір додолу марнота,
Занедбана та щирість,що вела раніш,
Й черствіє з плином часу в непомітності душа.
Коли у сухість звички переходить зміст життя,
Й хоч зовні форма й стиль лишаються незмінні,
До втрати сил наблизить духу теплота,
І в шквалі сумнівів здолає вітер крила віри.
Тоді у хвилях повсякчасності турбот,
Ціна святого миру вже давно забута,
І рівноваги важко віднайти оплот,
Полонить легковажність,від якої серцю скрута.
Тоді терпіння шлях здається надто довгим і важким,
А хочеться всього,одразу,якнайбільше.
І вабить розум імітація плодів,
І профіль лицемірства тінню падає на душу.
Коли важкі обставини є ближчими,ніж віра,
Й невір"я стаж несе невтішний досвід,
Більш кровоточать серця рани у зневірі,
Жорстокість селиться,втісняється у духа простір.
Межа.Реальне тіло і реальний дух.
Реальні боротьба,процес поразки,
А втім,чи легко спрагнути і віднайти води живої ключ,
Щоб навернутися і мати силу щастя???
Чому в житті зникає з серця радість?
Чому звичайність днів схиляє в сон?
І зовсім поряд,вже й холодить дух байдужість,
І мимоволі несвідомо йдемо у полон.
Ми першу залишаємо любов!
Ми відвертаємось від повного довір"я,
Ми втомлені любити почуттями знов і знов,
Забувши,що не лиш чуттям,любити треба і зусиллям!
Любов-не тільки почуття,-свідомий принцип віри.
І в час приходу в душу холодів і злив,
Молитву і старання і останні сили,
Віддати варто,аби наш дух в любові не збіднів,
А більш горів!!!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Басня о братце-лисе и его семье - Светлана Кнорр Братья!Вся библия говорит о братьях,но подразумевает и сестёр,я не исключаю ни себя, ни сестёр, ни то, что нам нужно изменяться и учиться повиноваться своим мужьям Но веду речь о тех "называемых братьях", которые извращают Иисуса Христа, вероломно поступают и держат своих жен и детей в порабощении и тем самым гневят Господа
Сёстры!
Не пишу о том, чтобы не смиряться, и не повиноваться, а пишу о том, чтобы нам молиться о мудрости Господней, как повиноваться, когда повиноваться, пред кем повиноваться Чтобы не слиться со злом и не погибнуть нам и семьям нашим! Будьте Длагословенны!
